Адвокатське Об'єднання «Консенсус»

 

В поточній роботі підприємств траплятються випадки, коли певні письмові документи не укладаються у належний та передбачений договором спосіб.

Наприклад, заявки на поставку товарів або взагалі не укладають, або просто повідомляють менеджеру контрагента по телефону або у месенджері, коли договором чітко та однозначно передбачено оформлення заявки в письмовій формі.

Або сторони обмінюються документами не у передбачений договором спосіб, а просто відправляють їх у месенджерах. Іноді у месенджерах навіть домовляються про укладення договору, або укладають його у спрощений спосіб, обмінюючись рахунками, платіжними дорученнями та видатковими накладними у Telegram, Viber чи WhatsApp.

У зв'язку з цим постає питання: чи можна захистити свої права у випадку виникнення проблем та суперечок за домовленостями, досягнутими в ході листування у месенджерах, або довести факти поставки товарів тощо. Та чи будуть вважатись доказами листування у мессенджері (Telegram, Viber чи WhatsApp)?

Судова практика:

Суди, переважно, доволі скептично ставляться до таких доказів, а вирішення спору в кожному конкретному випадку буде залежати від дії сторін по договору, та наявності інших переконливих доказів у справі:

1. Роздруківки листування у Viber не є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення договору в розумінні статей 77-80 ЦПК України (Постанова ВС від 25.06.2021 р. у справі № 643/6581/19).

2. Роздруківка електронної переписки (паперова копія знімка екрана монітора комп`ютера) не є належним доказом відправлення одним та отримання іншим письмової заявки про надання послуг за договором. З копії знімка екрана монітора комп`ютера не вбачається, лист якого саме змісту було відправлено на електронну адресу. Роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні Закону № 851, оскільки не містить електронного підпису (Постанова ВС від 11.06.2019 р. у справі № 904/2882/18).

3. Роздруківка з електронної пошти та фотокопії листування з мобільного додатка «Viber» не є належними доказами. Договором погоджено чітку форму, в якій має відбуватись замовлення покупцем виробничого обладнання, а саме письмову форму шляхом підписання специфікації до договору, а не будь-яке листування (Постанова ВС від 28.06.2022 р. у справі № 922/1280/21).

Отже, Верховний Суд послідовно додержувався правової позиції, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами.

 

Проте, 21 червня 2023 року Велика палата Верховного суду у справі № 916/3027/21 відступила від наведених вище висновків.

Суть спору полягала в тому, що сторони уклали договір поставки будівельного профілю у спрощений спосіб, шляхом обміну рахунками та платіжними дорученнями на їх оплату.

Позивач (покупець) здійснив попередню оплату товару та стверджував, що відповідач (постачальник) не здійснив його поставку та відмовляється в добровільному порядку повернути отриману передоплату за товар.

Відповідач доводив, що він здійснив поставку, позивач прийняв цей товар та використав у своїх цілях, але при цьому не підписав та не повернув на адресу відповідача видаткові накладні та транспортні накладні, намагаючись приховати факт поставки.

Велика палата Верховного Суду ухвалила рішення на користь постачальника (відповідача у справі).

Які докази поставки товару надав постачальник:

• покази свідків (перевізника та вантажників),

• листування у мессенджері WhatsApp між директором покупця та свідком, який розвантажував товар за адресами, вказаними позивачем,

• висновок судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів (телефону свідка) з чат-перепискою у WhatsApp. Експерт підтвердив наявність такого листування, роздрукував його зміст та завірив власним підписом.

Висновки ВП ВС за результатом розгляду справи:

1. Роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) у розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

2. Проте, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

3. Суд може розглядати електронне листування між особами у мессенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Визначальним в цій справі є той факт, що покупець (позивач) в цілому НЕ заперечував обставин ведення листування у WhatsApp та не ставив під сумнів подані постачальником (відповідачем) роздруківки електронного листування (лише стверджував, що у нього таке листування не зберіглось), а тому суди мали правові підстави для того, щоб оцінювати цей доказ нарівні з іншими доказами у справі.

 

Отже, листування у месенджерах може бути:

-  лише додатковим доказом вчинення певних дій, в сукупності з іншими переконливими доказами, а не основним чи єдиним доказом;

-  прийнято як доказ у справі тільки якщо з нього можна встановити авторів та його зміст;

-  оцінене судом за своїм внутрішнім переконанням, якщо протилежна сторона не заперечує проти нього.

 

Рекомендуємо дублювати усі домовленості у месенджерах на електронну пошту.

Направляти та отримувати документи одним із способів:   

-  рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення;

-  електронним листом з накладенням ЕЦП;

-  системами електронного документообігу (M.E.doc, Вчасно, тощо);

-  особисто (або за довіреністю) під підпис.

Електронну пошту та адресу місцезнаходження контрагента брати з підписаного договору та/або згідно витягу з ЄДР.